Історія шкільництва

Софіївська Борщагівка і Братська Борщагівка об’єднувалися однією парафією, осередком якої був храм на честь ікони «Живоносне Джерело». У Братській Борщагівці парафіяльної школи не було. Село належало до нетипових державних маєтків, тому тут відкрили школу, що мала назву «приходське училище». Це була світська школа за спеціалізацією: підготовка писарів для державних установ місцевого рівня. Засновником і утримувачем цієї школи була Київська палата державних маєтностей.

На кошти, виділені палатою для школи спорудили будинок. У 60-х роках ХІХ століття директору школи палата платила 100 карбованців на рік, а двом учителям — по 75.

У 1864 році в школі навчалося 40 хлопчиків та 20 дівчаток, а в 1900 році їх було відповідно 65 та 7. Згодом школу Братської Борщагівки передали до Міністерства народної освіти Росії, а в 1912 році відкрилася земська школа. У присілку Софіївської Борщагівки не було державних закладів.

У 1893 році відкрили церковно-парафіяльну школу, якою опікувалося духівництво Братської Борщагівки. Засновник навчального закладу – священик отець Яків Данилович Бортовський, який починав свій трудовий шлях учителем на Черкащині. Він був батьком шістьох дітей.

У 1890 році отець Яків став настоятелем місцевої парафії, а в 1893 році відкрив навчальний заклад.

Єпископ Чигиринський Іриней, який приїхав у село Софіївська Борщагівка, високо оцінив його роботу та оголосив архіпастирську подяку. Згодом священика нагородили камилавкою та золотим нагрудним хрестом від імені Священного Синоду Російської православної церкви.

У цей час почав навчати грамоти дітей світський педагог Євпогій Іванович Гук. Певний час сільська школа не мала свого власного приміщення і розташовувалася в оселі священика, а потім у орендованому приміщенні шинку, де зранку проводили заняття, а ввечері торгували відповідним товаром та напоями.

Останнім дореволюційним наставником школярів Софіївської Борщагівки був священик Миколай Якович Бортовський – син засновника місцевої школи.