Давні часи

У VІ-ІІІ столітті до н.е. територію Софійської Борщагівки заселяють люди, що належали до підгірцівської археологічної культури. Це підтверджують знайдені керамічні вироби – горщики з короткою шийкою та відігнутими вінцями.

Знахідки давньоруської доби представлені керамічним матеріалом (кухонний посуд), виробами із заліза (замок, ключ, наконечники стріл, пряжки, ножі, упряжні кільця та інші), каменю (точильні бруски, пряслице), кістками тварин.

На території села знайшли уламки амфор, які репрезентують характерні зразки візантійської тарної кераміки, що зустрічаються в межах регіонів, економічно пов’язаних з Візантією. У Києві амфори такого типу представлені рідкісними фрагментами серед матеріалів

На різних берегах річки Нивка (Борщагівка) досліджувалися археологічні об’єкти як доби розквіту Київської Русі, так і ХІІІ-ХІV століття, тобто часів після навали хана Батия. До останнього періоду належать ями для зберігання збіжжя, відкриті надвірні вогнища з глинобитними черенями та сажо-вугільними прошарками, господарські та господарсько-побутові об’єкти. В одному з них, із прямовисними стінками та ступінчастим входом, виявили розбиті горщики з кістками бика, вівці, свині, а поруч знаходилася керамічна кришка та цеглина, якими, ймовірно, могли накривати посуд. У цьому погребі зберігалася страва, подібна до сучасного холодцю.

Зацікавленість археології виявила знахідка із залишками обробки пірофілітового сланцю – породи, що доставлялася з Овруцького кряжу і була у давньоруський період широковживаною.

Під час досліджень виявили побутовий інвентар, елементи костюма та предмети озброєння. Показовими є бронебійний наконечник стріли та інкрустований жовтим металом залізний стрижень з кільцем. У 1995 році дослідили житлову споруду, чотири будівлі ремісничого та промислового призначення.

Зафіксовані матеріали скіфського та давньоруського періодів. Житло характерне для південно-руського села – зрубне, із глинобитною піччю у кутку. З однієї із будівель проходили численні сліди обробки чорного металу та бронзи. Деякі з ям використовувалися для зберігання збіжжя.

Серед знахідок – побутовий інвентар, сільськогосподарський реманент та ремісничий інструментарій, прикраси, фрагменти керамічного посуду вказаних періодів, у тому числі уламок амфори із графіті на стінці. Розміри досліджених ям 4,4-4,7 м при глибині 0,68 м та ям для зберігання збіжжя діаметром 1,5-2,2 м при глибині 2 м. Увагу археологів привернули світильники на високій пустотілій ніжці з наліпним плескатим блюдцем та полив’яний горщик. Виявили також залізні наконечники стріл, пряжки, ножі, цвяхи, коси-горбуші, уламки скляних браслетів, пряслиці, кістяні вироби.

Важливо, що попри розгром Києва 1240 року неподалік продовжувало існувати поселення.

Давньоруський літописець відзначив: «А у той же рік прийшов Батий до Києва з великою силою, тьмою-тьмущою сили своєї, і оточив місто. І обступила [Київ] сила татарська, і було місто в облозі великій. І пробував Батий коло міста, а воїни його облягли місто. І не було чути [нічого] від звуків скрипіння возів його, ревіння безлічі верблюдів його, і від звуків іржання стад і коней його, і сповнена була земля Руська ворогами… І поставив Батий пороки під місто коло воріт Лядських – бо тут підступили були дебрі, – і пороки били безперестанку день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут видіти, як ламалися списи і розколювалися щити. Стріли затьмарили світ переможеним, і Дмитро поранений був. Вийшли татари на стіни і сиділи [там] того дня і ночі, але городяни зробили ще й друге укріплення навколо [церкви] святої Богородиці [Десятинної]. А завтра прийшли [татари] на них, і була битва між ними велика».

Розгром і пограбування міста зафіксовані очевидцями, зокрема у 1246 році французьким монахом Іоанном де Плано Карпіні, який відзначав факт розорення Києва, «котрий був столицею Русії». Разом з тим, слушною є думка про зв’язок вказаної території з подіями давньоруського часу. Виявлений археологічний матеріал може бути пов’язаний з однією із Борщагівок (Софіївська, Братська, Нікольська, Петропавлівська, Михайлівська) – за назвою монастирів, яким вони належали, котрі разом із назвою річки (Борщовка – сучасна Нивка) та місцевості (Борщовська земля) згадуються у писемних джерелах ХV століття. Як вважав відомий дослідник Київщини Лаврентій Похілевич, топонім «Борщагівка» походить від найближчих від міста монастирських хуторів, що постачали до столу ченців необхідну для борщу городину.

Дослідник описує природу нашої місцевості. З давніх часів на відстані 12 км від Києва протікала річка, яка у літописах згадувалась як Желань. Вона несла свої води, багаті на рибу, птаство та бобрів, аж до річки Ірпінь, яка впадала у Дніпро, поміж пагорбів, порослих віковими деревами, та заливних луків, багатими на пашу. Назва «Борщовська земля» згадувалася у грамоті Великого Литовського князя Олександра 1497 року; в записі рукописного Євангеліє ХVІ століття; у грамоті короля Сигізмунда Августа 1570 року; в жалуваній грамоті митрополита Михайла 1590 року; в грамоті царів Іоанна і Петра Олексійовичів 1694 року; в універсалах гетьманів Івана Мазепи 1699 року та Данила Апостола 1729 року; у книзі Київського намісництва 1787 року та інших.

В описі ХVІ століття «Борщовської землі», подарованої Золотоверхому Михайлівському монастирю його ктитором – великим князем СвятополкомМихайлом, вказуються її територіальні межі: «... почав от тесных улиц к Владимировой груше, от груши старою дорогою к Жилянским лозам, от лоз на курган Жилянский, от кургана к Борщовке. Борщовкою вниз от селища Борщовского в луговину, луговиною к вербам вверх и к дороге Борщовской, дорогою вверх Лыбеди и к гатке, от гатки вверх в долину глубокую, из глубокой долины на старое путище, путищам поять к тем улицам».

Підбиваючи підсумки археологічних робіт у селі Софіївська Борщагівка, слід зауважити, що виявлені матеріали доби первісності вказують на освоєння території ще за доби мезо-неоліту.

Період енеоліту представлений керамікою трипільської культури.

Бронзова доба репрезентована виразними фрагментами посуду середньодніпровської культури шнурової кераміки, а також білогрудівського типу, траплялися уламки ліпного посуду, що датуються періодом пізньої бронзи – раннього заліза.

Ранній залізний вік маркується як відповідною керамікою, так і такою, що може бути віднесена до підгірцівсько-милоградської культури.

Найяскравіший матеріал був зібраний стосовно періоду ХІ, другої половини ХІ, кінця ХІ, рубежу ХІ-ХІІ, ХІІ-ХІІІ століть. Крім нього, виявлені рештки, що вказують на розвиток ковальської та чорнометалургійної справи. Наявність фрагментів причорноморських амфор свідчать про торговельні зв’язки.

Серед речових знахідок – побутовий інвентар (уламки жорен, оселки, ножі, фрагменти скляних браслетів, прикрас, які донедавна вважалися елементом костюму городянки).

Борщагівський загін Північної експедиціі ІА НАНУ за підтримки І.В. Ткаченко, Д.О. М’ялик, О.П. Чижевського у зв’язку з господарським освоєнням території у 2013 році продовжив охоронні розкопки селища на лівому березі ставка № 10 на річці Нивка по вулиці Васнєцова у селі Софіївська Борщагівка. Вивчено 0,15 га та 0,10 га на розкопі I, розпочато роботи на розкопі III. Отримано представницьку колекцію уламків посуду, побутового інвентарю, предметів озброєння, прикрас, досліджено низку об’єктів. Основний горизонт пам’ятки відноситься до часів Київської Русі, виявлено залишки споруд і знахідки софіївського типу, доби палеометалів, зібрано неолітичний крем’яний інвентар та поодинокі артефакти I тисячоліття і козацького періоду.

На розкопі I відкрито 2,311 м2, ще 194 м2 припадає на яр, нещодавно засипаний будівельним сміттям. Тут вивчено 56 об’єктів.

Привертає увагу одне житло, яке на відміну від вивчених раніше, знищених під час пожежі, схоже, було залишене давнім поселенням. ЇЙого заглиблена частина розмірами 4,80х3,68 м підпрямокутна, витягнута з північного заходу на південний схід, зорієнтована кутами приблизно за сторонами світу, сягала глибини 0,60 м від сучасної поверхні (на 0,36-0,45 м заходила в материк). Заповнена темно-сірим супіском з включенням давньоруських керамічних та речових знахідок. До північнозах ідної стіни прилягало похиле заглиблення, ймовірно утворене при зведенні будівлі, з південного сходу простежено пандус входу витягнутої підпрямокутної форми розмірами 1,60х0,70 м. У північно-східному куті знаходилися залишки збереженої у висоту на 0,42 м спрямованої челюстями до входу глинобитної печі неправильної підквадратної форми розмірами 1,20х1,40 м, складеної на дерев’янному каркасі (наявні ямки від кілків) на підсипці з материкової породи. Черінь налічував шість шарів, стінки вціліли у тильній та східній частині і лише на рівні верхнього шару череня. У центрі споруди на дні зафіксовано скупчення вугликів та печини. У південно-західному куті на рівні материка розчищено неправильно-круглу в плані яму глибиною 0,84 м від рівня фіксації зі світло-коричневим супіщаним заповненням, що утримувало ручку ліпної посудини та кілька уламків гончарних стінок.

Ще один об’єкт виявлений у вигляді темно-сірого 10-20-сантиметрового пласту на поверхні материка. Пляма його заповнення неправильно-прямокутна, 3,60х4,80 м, витягнута з північного сходу на південний захід, зорієнтована кутами приблизно за осями сторін світу. Нашарування із заходу оточені ямами від стовпів – основою наземної конструкції споруди. У північно-західній частині об’єкту простежено залишки складеного на дерев’яному каркасі (розчищено ямки від кілочків) опалювального чи Реконструкція археологічних знахідок теплотехнічного пристрою у вигляді шару глини на піщаній підсипці. Він відчутно пропечений, вирощений уламками гончарних посудин давньоруського часу. У внутрішньому контурі об’єкта вивчено кілька синхронних споруді ям, зібрано масовий матеріал та шиферні прясельця, одне з яких – з графіті, залізний ніж, кістяне лощило, точильний камінь. За відсутності у об’єкті та навколо слідів певного ремесла можна припустити використання цієї споруди у господарстві чи побуті.

Два об’єкти призначалися для зберігання припасів. Один з побіленим вапном (?) стінками заповнений темно-сірим супіском з гончарною керамікою, кістками тварин, уламками скляних браслетів, шиферним прясельцем. Споруда грушеподібна, її глибина – 1,60 м від рівня материка. Інший – неправильно-циліндричний, з підбоєм, діаметром 1,00-1,25 м, глибиною 1,60 м. Мав піщане заповнення, що також утримувало керамічні та речові знахідки.

На розкопі III розпочато роботи на площі близько 150 м2, зібрано речові знахідки і кераміку переважно доби Київської Русі, досліджено 4 об’єкти (ще 4 зафіксовано на рівні плям заповнення).