Церкви, релігії

У Страсний четвер 28 квітня 1994 року за запрошенням православних віруючих села Софіївська Борщагівка з благословення Предстоятеля Української православної церкви Блаженнійшого Митрополита Володимира викладач Київської духовної семінарії та академії протоієрей Володимир Табачин освятив поклонний хрест у центрі села. Так відбулося знайомство священика з жителями Софіївської Борщагівки. Та коли влітку того ж року Блаженнійший запропонував обрати собі місце служіння, отець Володимир без роздумів визначився: «Софіївська Борщагівка». Символічно це сталося 23 липня, на третій день після літнього свята вшанування Казанської ікони Божої Матері. Адже саме на Їїї честь з милістю Божою отець Володимир разом з парафіянами згодом тут збудують красивий та благодатний храм. А поки храму не було, служіння відправлялись біля дерев’яного хреста: молебні, панахиди та обідниці – все проходило просто неба, а за поганої погоди – у палатці. Так було до осені 1994 року, коли у день Іверської ікони Божої Матері віруючі перейшли в орендовану хатинку по вулиці Жовтневій.

У грудні 1994 року нова громада отримала державну реєстрацію. Два з половиною роки віруючі збиралися у цій хатинці на спільну молитву. Парафіян ставало все більше. Приходили люди не тільки із Софіївки, через територіальну наближеність до столиці сюди йшли й мешканці Києва.

З 1997 року богослужіння відбувалися в орендованій «піонерській» кімнаті, що по провулку Шкільному, 1. «Головне – не церковна будівля, а наша віра та щирість спільної молитви», – так отець Володимир підбадьорював свою духовну паству. Тим часом у 1996 році було замовлено проект храму в інституті Держцивільбуд та виділено ділянку у центрі села. По благословенню Предстоятеля Української православної церкви – Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, відбувалось освячення закладного каменя на місці будівництва майбутнього храму. З самого початку визначили, що нижній храм буде присвячений Казанській іконі Божої Матері, а верхній – Собору Новомучеників Православних.

Навесні 1998 року розпочалось будівництво. 4 листопада 1998 року у день зимового вшанування Казанської ікони Божої Матері відслужили першу Божественну Літургію у нижньому храмі. Спершу інтер’єр храму прикрашали маленькі ікони, подаровані вірянами. Якось один місцевий житель приніс темну дошку, знайдену на горищі, що тільки особливою конструкцією нагадувала ікону. З великим трепетом отець Володимир згадує цю історію: «Цю дошку просто залишили в церкві. Одного разу під час прибирання паламарі помітили, що на ній проявились риси Ісуса Христа. Ми поклали ікону на аналой. З кожним богослужінням вона ставала чіткішою танасиченішою. Врешті, на Трійцю (а Трійця – це свято життя та оновлення), ікона Спасителя засяяла повною палітрою кольорів. Цей випадок засвідчив, що цей храм є місцем присутності Божої благодаті і спонукає нас служити ще відданіше».

Окрім цієї ікони в церкві є інші шановані святині: гарячі молитви до Тихвинської ікони Божої Матері дарували бездітним сім’ям довгоочікуване поповнення, самотнім допомагали піти до шлюбу. З різними життєвими потребами місцеві віруючі звертаються до 200-літньої Іверської ікони Божої Матері, привезеної з грецької гори Афон. Сьогодні храм є справжньою перлиною краю. Збудований у візантійському стилі, він відрізняється з-поміж інших в області, милує око та кличе до очищення. При церкві також діє недільна школа Закону Божого (окремо для дітей та дорослих), де можна поспілкуватись на духовні теми та знайти відповіді на різні життєві запитання.

Добудова та облаштування церкви триває донині. Весною 2013 року приступили до розпису верхнього храму. За 14 років будівництва, храм двічі відвідував Предстоятель Української Православної Церкви Блаженнійший Митрополит Володимир. Перший раз 4 листопада 2005 року на освячення дзвонів для новозведеної дзвіниці, а вдруге 30 грудня 2008 року – на освячення хрестів для собору та приміщення нової недільної школи та соціально-реабілітаційного центру «Софія».

Церковна громада разом з настоятелем храму проводить активну соціальнопросв ітницьку роботу. У співпраці з керівництвом села, викладачами і студентами факультету журналістики КНУ ім. Т.Г. Шевченка та середньої школи Софіївської Борщагівки. Традиційними стали фестивалі-конкурси «Софіївські дзвони» та «Різдвяні Зустрічі» з конкурсом вертепів.

У 2010 році на новому кладовищі збудовано поминальну каплицю на честь «Воскресіння Хрестового».

Серед парафіян церкви є чимало благодійників. Слава Богу, знаходяться небайдужі люди, які прагнуть зробити свій внесок у духовне життя рідного села.

Тож прийдімо до храму та попросимо у Господа світла нашим душам, спокою та порозуміння мешканцям Софіївської Борщагівки. І нехай Владичиця наша Богородиця оберігає ці благодатні землі!

Перші згадки про євангельських віруючих села Софіївська Борщагівка датовані 1920 роками минулого століття, а в 1922 році у селі заснована християнська церква євангельських християн-баптистів («баптизм» від грецького слова «хрещення»), яка розвиває свою діяльність, ґрунтуючись на Біблії, визнаючи особисту віру та підтверджується хрещенням у зрілому віці.

Євангельські віруючі у Софіївській Борщагівці завжди показували приклад у сумлінній праці, мали міцні великі сім’ї, їхні діти відрізнялись старанністю та зразковою поведінкою у школі. Служіння євангельської церкви не припинялось навіть у суворі роки випробування, лихоліття війни та відбудови. Хоча й в умовах атеїстичної системи віруючі баптистської церкви та їхні сім’ї зазнавали утисків і немало переслідувань. Євангельські віруючі не могли мати свого культового приміщення для служіння церкви і були змушені збиратися на богослужіння у будинках віруючих. У той же час церква євангельських християн-баптистів у Софіївській Борщагівці гостинно приймала віруючих з окружних сіл, а щонеділі та у будні збиралися на богослужіння з Жулян, Крюківщини, Боярки, Тарасівки, Білогородки, Микільської та Петропавлівської Борщагівки. У 1989 році церква ЄХБ Софіївської Борщагівки основним складом почала звершувати служіння у місті Вишневе. Добрий дух євангельських віруючих надихнув церкву «Пробудження», яку започаткували на початку 1990-х років минулого століття через групи читання Біблії, продовжувати духовну працю на цій благословенній землі. Український народ відчував духовний голод, була жага мати духовну літературу, книгу Біблію. Служителі церкви почали духовні бесіди та читання на житлових масивах Борщагівка, Біличі, Святошино, по бажанню батьків почалися духовні уроки для дітей. Силами членів церкви та за допомогою друзів християн вдалося звести на Софіївській Борщагівці «Будинок молитви», де і почали служіння восени 2000 року, на честь святкування 2000-ліття Різдва Христового.

Нині тут розвиваються різнобічні служіння, перш за все, як християнська церква намагаються задовольнити духовні потреби людей, кожен бажаючий знаходить відповіді на духовні питання у читанні Писання та слуханні Біблійних проповідей, молитвах та духовному співі. Для дітей проходять повчальні уроки недільної школи, та різноманітні пізнавальні гуртки, святкування та табори відпочинку. При церкві працює міжнародний дитячий клуб «Авана», викладачі християнської етики проводять профілактичні бесіди. Християнська молодь показує одноліткам приклад здорового способу життя. Служителі церкви не проходять осторонь нужденних: допомагають багатодітним сім’ям, сиротам, інвалідам та старшим людям. При церкві щонеділі проходить благодійний прийом дитячого лікаря. Існує окреме регулярне служіння для слабочуючих та людей з вадами мови. Впродовж останніх семи років надають різнобічну допомогу дітям та сім’ям Чорнобильської зони, які проживають у Поліському та Іванківському районах Київської області.

Служителі церкви вдячні меценатам Софіївської Борщагівки, і особисто Сергію Володимировичу Кремцю, за підтримку оздоровчих таборів для малозабезпечених дітей, інвалідів та дітей-чорнобильців.

Як християни євангельські віруючі вдячні за можливість служити Богу і людям на благословенній землі Софіївської Борщагівки. І надалі будуть докладати усіх зусиль, щоб люди мали духовне оздоровлення, і Боже благословення прийшло у кожне серце.

1 травня 1994 року засновано монастир сестер Кармеліток Босих Римо-Католицької Церкви. Сестра Марія Целіна – перша настоятелька монастиря.

Монастир підтримує тісні зв’язки з Францією через організацію «Карітас». Завдяки пану П’єру Дювану та мадам Деніз Хаак більше двадцяти років регулярно надається гуманітарна допомога нужденним в Україні, у тому числі мешканцям села Софіївська Борщагівка.

Малозабезпечені сім’ї, люди з особливими потребами, постраждалі на Чорнобильській АЕС отримують одяг, продукти харчування, інвалідні візки, дитячі іграшки тощо.

У 2012 році жителям Софіївської Борщагівки гуманітарна допомога надавалася через релігійні конфесії, розташовані на території села.

Тісні взаємини з «Карітас» тривають і до сьогодні. Сільська громада щиросердечно вдячна сестрам монастиря за добрі справи.

Основна діяльність фонду пов’язана з тісною співпрацею із французькою доброчинною організацією Entraide internationale des scouts de la rеgion CLUSES, яка розпочала свою роботу в Україні у 1986 році, надаючи гуманітарну допомогу постраждалим від наслідків чорнобильської катастрофи.

Сповідуючи у своїй роботі євангельські принципи милосердя, співчуття та любові до ближнього, фонд координує благодійну діяльність, ініційовану Entraide internationale des scouts de la rеgion CLUSES, на території Києво-Святошинського району та адресно спрямовує допомогу вітчизняних меценатів найбільш соціально незахищеним верствам населення. Таким чином, за посередництва фонду «Покрова Пресвятої Богородиці» самотні літні люди, інваліди, ветерани, діти-сироти, багатодітні та неповні малозабезпечені родини – власне всі ті, ким опікується ця гуманітарна організація, отримували від благодійників продукти харчування, одяг, іграшки та медикаменти.

Задля залучення широкого кола громадськості та духовенства до благородної справи допомоги нужденним, фонд налагодив тісну співпрацю із Софіївсько-Борщагівською сільською радою, Церквою євангельських християн «Пробудження», парафіяльною радою Храму Казанської ікони Божої Матері, громадською організацією «Родина-7’я» та іншими структурами, які призначені допомагати людям.

На сьогодні діяльність фонду пов’язана з допомогою учасникам АТО, що перебувають на Донбасі, та дітям-сиротам, якими опікуються капелани Київського патріархату.

Церкву засновано у квітні 1830 року у місті Файєті (штат Нью-Йорк) Джозефом Смітом. Тоді вона налічувала всього шість новонавернених. У 1830-1838 роках мала назву «Церква Святих останніх днів» або «Церква Христа».

У січні 1990 року до Києва приїхали старійшини Церкви Д. Ноєншвандер та Д. Карсон з метою вивчення можливостей діяльності за українських умов. Перші місіонери з’явилися в Україні у жовтні того ж року. Ними були Брайан Бредбері із США та лікар з Австралії Іван Стратов, який володів російською мовою. Невдовзі у приміщенні Спілки письменників відбулося зібрання прихильників Церкви мормонів, на якому присутніх було лише 20 осіб, а вже 25 листопада у водах Дніпра охрестили у «Святих останніх днів» перших громадян України.

Перша громада Церкви ІХСОД офіційно заявила про своє існування в Україні у червні 1991 року, а у вересні її зареєстрували державними органами. На початку 2010 року в Україні нараховувалося 55 організацій Церкви мормонів. 30 липня 1996 року Держком релігії України офіційно зареєстрував Релігійне управління Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів в Україні.

У 2001 році розгорнуто будівництво першого на території постсоціалістичного простору храму Церкви, а відкриття відбулося у серпні 2010 року.